У міжвоєнній Румунії життя українців було відмінним від того, що вони звикли бачити на українських землях. Я сам досліджував цю епоху і зібрав цікаву інформацію, якою б хотів з вами поділитися.1. Завдяки аграрній реформі українці Буковини і Бессарабії отримали половину поміщицьких земель. Це значно покращило їхні економічні умови і добробут.
2. Відбулася тотальна румунізація освіти, церковної служби та топоніміки. Українська культура і мова почали приходити на задній план, а румунізація стала пріоритетом для румунської влади.
3. Татарбунарське повстання٫ яке сталося в 1924 році٫ було підбурене СРСР під гаслом встановлення радянської влади. Це було спробою політичного впливу СРСР на українську громаду в Румунії.
4. Розширилася мережа українських навчальних закладів. Влада дозволила відкривати українські школи та університети٫ що сприяло збереженню української мови та культури.
5. Буковина зберегла автономію, яку мала в складі Австро-Угорщини. Це дало українцям змогу зберегти свої культурні традиції та інституції.
6. На українських землях переважала греко-католицька церква. Вона була основною релігійною спільнотою серед українців, і її ієрархія активно сприяла збереженню української культури.
7. Єдиною легальною політичною партією для українців у Румунії була Українська національна партія. Вона боролася за права українців та сприяла зміцненню української ідентичності серед українського населення.
Ці факти характеризують складність та суперечливість життя українців у міжвоєнній Румунії. З одного боку, були певні політичні та культурні обмеження, з іншого — були можливості для розвитку та збереження української ідентичності. Усе це створювало складну ситуацію, в якій українці мусили знаходити рішення для забезпечення свого благополуччя та збереження культурних традицій.